Овсієнко Ірина Петрівна Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги… Слова Симоненкової поезії “Лебеді материнства” пролунали незаплановано й неочікувано, але надзвичайно талановито задушевною піснею на одному з виховних заходів у Богданівській школі з вуст Саух Валентини Андріївни , що переїхала з Житомирщини після аварії на Чорнобильській АЕС в село Богданівку зі своїм найбільшим скарбом – 4 дітьми. Три доньки з-поміж інших чеснот успадкували від матері й любов до прекрасного. Ця любов і розсипалася в оселях сестер шитими узорами, наче самоцвітами. Донька Ірина, у 18 – літньому віці вже ставши дружиною і богданівською невісткою, зростила разом з чоловіком Овсієнком Віталієм Миколайовичем, сина та доньку. Життєві турботи не стали молодій жінці перешкодою для улюбленої справи – вишивання. Хрестик до хрестика – і народжується неймовірна краса. Вона рятує наші серця від збайдужілості, зайвої суєти, втоми та негараздів. Як відомо, улюблена страва це ліки ...